Смородина червона сорти

Сорти червоної смородини

Червона смородина — улюблена багатьма, перспективна культура, володіє стабільною щорічною врожайністю, рідкісною невибагливістю, високими смаковими якостями. Середня врожайність кращих сортів порічок майже в два рази вище, ніж у малини і чорної смородини, і на порядок вище, ніж у агрусу і суниці. Її ягоди містять вітамін С, амінокислоти, Р-активні сполуки і кумарини. Цей вид смородини увійшов у культуру набагато раніше, ніж смородина чорна і гідно донині займає в ній гідне місце.

Червона смородина користується популярністю в багатьох країнах світу. Вирощують її в США, Англії, Ісландії, Німеччини, Чехії, Польщі, Словаччини, Естонії, Латвії, Нідерландах і не тільки в приватних садах, але і як промислову культуру.

У Росії червона смородина займає незначну частину площ. Площі посадки цього чагарнику на Уралі і в Сибіру теж невеликі. І тим не менше, її високі технологічні та смакові показники поставили червону смородину на одне з перших місць з першокласними садовими культурами.

Червона смородина займає простори від європейської частини Росії до Кольського півострова та Сибіру. Спокійно реагує на спеку, на вологу, на морози. Висока морозо – та посухостійкість поєднуються з стійкістю до осипання. Стійко протистоїть сильним вітрам. До особливостям грунту невимоглива, але воліє чорноземи, суглинні і важкосуглинисті грунту.

Кращі сорти червоної смородини

Велика кількість сортів цього виду смородини має чудову здатність зав’язувати ягоди своїм власним пилком. Це теж є однією з причин її унікальною популярності. Їй не потрібна присутність комах, які виробляють запилення, ця культура самоплодна, що і дозволяє їй тримати першість у східних регіонах країни.

• Найбільші ягоди червоної смородини можна спостерігати у таких сортів як:
  Уральська красуня, Рондом, Іллінка, Обский захід, Виксне, Асора.
• Найкращими смаковими якостями володіють сорти червоної смородини:
  Уральський сувенір, Мясокрасная, Рання солодка.
• Найбільший вміст вітаміну С можна знайти в ягодах сорту смородини:
  Чулковская, Віка, Газель, Зоря Заполяр’я, Нива, осиповская, Роте Шпетлезе, Устина.
• Вміст цукрів у більшою мірою у червоної смородини сортів:
  Замок Хаутон, Червоний хрест, Світлана, М’ясо-червона.
• Важливе значення для технологічної характеристики, транспортабельності має ознаку обривання плодів при збиранні. Такі здібності спостерігаються у сортів смородини:
  Зірка Півночі, Длиннокистная дрібна, Латурнайс, Голландська червона.
• Високий ступінь зимостійкості мають такі сорти, як:
  Уральські зорі Слава Саблон, , Замок Рейби, Уральська красуня, Чулковская, Світанкова, Пам’ятна, Мелодія, Вогні Уралу, Червона зорька, Нічка.

Враховуючи всі вище розглянуті сорти червоної смородини, кращими з них, безсумнівно, можна назвати:

«Виксне» — кращий сорт червоної смородини за своїми смаковими якостями і насиченого глибоко вишневого кольору. Зимостійкий і жаростійкий сорт, стійкий до захворювань.

«Голландська червона» — зимостійкий сорт, відрізняється невибагливістю. Має компактні і потужні кущі. Володіє хорошою стійкістю до грибкових хвороб.

«Каскад» — сорт смородини, відрізняється крупноплідність, має кисть довжиною 10 см. Морозостійкий сорт, стійкий до грибкових уражень. Дуже урожайний.

«Уральська красуня» — відмінний сорт. Володіє десертним смаком і великими плодами. Смородина раннього дозрівання, зимостійкий. Висока врожайність і самоплідність.

«Серпантин» — круплодный урожайний сорт. Середньорослий, компактний кущ. Высокозимостойкий. Плоди чудового смаку з приємним ароматом.

Кращі сорти червоної смородини для Підмосков’я

Червона смородина в Підмосков’ї зазвичай цвіте в травні. Ранні сорти дозрівають в червні, пізні — в серпні.

Для посадки червоної смородини в зазначеному регіоні рекомендують такі сорти як:

• Рання солодка;
• Йонкер ван Тітці;
• Рачновская;
• Наталі.

«Рання солодка» — урожайний кущ, що дає до 4 кг плодів. На довгій кисті ягоди дрібні, але смачні, не обсипаються.

«Йонкер ван Тьоті» — кращий з сортів порічок компактний високий кущ, який дає до 6 кг ягід. Ягоди смачні і великі. Добре відомий завдяки своїй зимостійкості.

«Рачновская» — слабораскидистый, кущ середньорослий, дає врожай до 5 кг, каліброваних соковитих і смачних ягід.

«Наталі»- компактний, густий кущ. Врожайність до 12 кг Ягоди густо-червоного кольору, ароматні і смачні. Середньостійкий до грибкових хвороб.

Кращі сорти червоної смородини для Сибіру й Уралу

Суворі кліматичні умови Західного, Східного Сибіру і Уралу, мають величезний вплив на садові культури. У зимовий період у цих регіонах температура опускається 45° С, а поворотні морози здатні знищити врожай ще під час цвітіння.

Смородина червона гідно долає ці катаклізми природи і виходив з них переможцем. Існує безліч сортів, які володіють хорошою врожайністю в умовах Сибіру і Уралу.

Кращими сортами червоної смородини для Уралу і Сибіру можна назвати такі, як:

• Чулковская;
• Голландська рожева;
• Ненаглядна;
• Уральський сувенір;
• Вогні Уралу.

Чулковская — смородина червона рання. Слабораскидистая, сильноросла, з яскраво-червоними плодами з вишуканим десертним смаком. Висока уроджайность до 10 кг з куща. дуже зимостійка.

Ненаглядна — дуже популярний сорт. Напіврозкидистий, середньорослий чагарник. Ягоди з кисло-солодким смаком. Відрізняється чудовою урожайністю та зимостійкістю.

Голландська рожева — улюблений садівниками сорт. Високорослий кущ, але при цьому досить компактний. Плоди великі розміру рожевого забарвлення з чудовим десертним смаком. Відмінна врожайність, холодостійка.

Уральський сувенір — прекрасний зимостійкий сорт. Ягоди цього сорту соковиті, яскраво-червоні, смак має кисло-солодкий відтінок. Кущ виходить середньорослий і среднераскідістий.

Вогні Уралу — дуже зимостійкий сорт, з ягодами середнього розміру. Квітки і зав’язь стійкі до весняних заморозків, а рослина має хорошу опірність до шкідників і захворювань.

Сорти червоної смородини — відео

Смородина червона сорти

Родоначальником червоної смородини є чорна. Однак ягоди червоної більш кислі, тому здебільшого їх використовують для виготовлення компотів, джемів і наповнювачів для різних кондитерських виробів. Якщо саджанці червоної смородини посадити на ділянці з достатньою освітленістю та добре поливати, то згодом у вас буде дуже рясний врожай з великими ягодами. Плоди червоної смородини містять багато вітаміну Р, який необхідний для підтримки еластичності кровоносних судин. Свіжі ягоди прекрасно втамовують спрагу, а їх регулярне вживання виводить солі важких металів з організму людини. Також вона дуже цінується за велику кількість кумаринів, які перешкоджають підвищенню згортання крові. На нашому сайті ви швидко можете замовити та купити саджанці червоної смородини, яка потім вас щедро нагородить великим врожаєм.

Червона смородина, її користь

Родоначальником червоної смородини є чорна. Однак ягоди червоної більш кислі, тому здебільшого їх використовують для виготовлення компотів, джемів і наповнювачів для різних кондитерських виробів. Якщо саджанці червоної смородини посадити на ділянці з достатньою освітленістю та добре поливати, то згодом у вас буде дуже рясний врожай з великими ягодами. Плоди червоної смородини містять багато вітаміну Р, який необхідний для підтримки еластичності кровоносних судин. Свіжі ягоди прекрасно втамовують спрагу, а їх регулярне вживання виводить солі важких металів з організму людини. Також вона дуже цінується за велику кількість кумаринів, які перешкоджають підвищенню згортання крові. На нашому сайті ви швидко можете замовити та купити саджанці червоної смородини, яка потім вас щедро нагородить великим врожаєм.

Вирощування червоної смородини

Кущі червоної смородини досягають висоти одного-двох метрів. Період цвітіння: кінець травня — початок червня. Дозрівають ягоди в липні-серпні, залежно від сорту і території виростання. Сорти червоної смородини дивують своєю різноманітністю. Вибравши ранні та середньоранні сорти можна надовго забезпечити себе смачними запасами вітамінів, бо швидко дозрілі ягоди можуть висіти на кущі аж до середини осені, не втрачаючи смаку і прикрашаючи собою сад. Посадка та догляд червоної смородини потребують мало зусиль та витрачених коштів, а ще й потім вам віддячить у великому розмірі.

Купити саджанці червоної смородини

Купити саджанці можна на нашому сайті в будь-який час року. Розсилка продукції відбувається в кінці березня — початку квітня. Тому купити саджанці червоної смородини дуже легко. А для жителів Харкова є можливість забрати куплені саджанці власноруч.

Пропонуємо звернути Вашу увагу на журавлину, яка також має кислий смак та корисні властивості.

Дізнатися про специфіку і ключові моменти обрізки смородини ви можете в статті: Осіння обрізка смородини

Про новинки в селекції червоної смородини Червона смородина: сучасні сорти!

Кращі сорти червоної смородини для вирощування

Варто зауважіті, что виростити ранню смородину в Підмосков’ї не так Вже й просто. Це пов’язано з кліматічнімі особливо регіону, для которого властіві весняні заморозки. Як правило, смороду трапляються в период активного Цвітіння ранніх сортів и в більшості віпадків прізводять до Втрата врожаю. Альо если є непереборне бажання покуштуваті ягід в кінці червня, а такоже можлівість Забезпечити кущах Укриття во время зниженя температури, тоді слід віддаті предпочтение таким сортам.

Вітчизняний сорт, Виведення у ВНДІ селекції плодових культур и внесень до Держреєстру в 2001 году. Чи не відрізняється особливо великими ягодами (0,5-0,8 г), но, незважаючі на це, дівує своєю врожайністю за рахунок Великої кількості густо розташованіх плодових кистей на кожному пагоні. Смородина даного сорту невімогліва до складу грунту, добре зростанні и плодоносити в півтіні, стійка до сильних Морозів и грибкових хвороб (антракноз, борошніста роса).

Кущ густий, середньої висоти. Пагоні Прямі, міцні, коричнево-червоного відтінку, злегка опушені. Ягоди одномірні, округлої форми, пурпурного забарвлення, Досить солодкі (цукор 7,9%), універсального призначення.

В оригіналі назва цього сорту звучить як Erstling aus Vierlanden, что свідчіть про его західноєвропейському походження. В России закріпілася назва, что походити від первого слова – Первісток. Даній сорт поєднує в Собі всі Самі Позитивні для смородини якості: прекрасну врожайність (від 4 до 12 кг), здатність до самозапилених, скроню стійкість до морозу и шкідніків (попеліці, почковому кліща), грибних хвороб.

Кущ об’ємний и високий (до 1,5 м). Ягоди Середні (0,5-0,7 г), яскраве червоного забарвлення, свіжого кисло-солодкого смаку, дозрівають одночасно и не обсіпаються, что дозволяє збіраті урожай в один прийом. Ягоди однаково хороші як в свіжому виде, так и в перероблений.

рання солодка

Назва сорту Повністю відповідає сортовим характеристикам – смородина дозріває рано и смак у неї солодкий. Дуже Гідний сорт авторства ВСТІСП з Досить великими (0,7-0,9 г) темно-червоними ягодами Приємного, в міру кіслуватого смаку. Кущ АКУРАТНИЙ, середньорослій, що не Надто густий, Пагоні сіро-коричневі. Кісті Довгі (8-10 см), густо розташовуються на кущі, шкірні містіть до 15 ягід.

Перевага сорти є хороша стійкість до хвороб, перепадів температур, сильних Морозів и аномальної спеки, а такоже самоплідність. Середня врожайність – 3,5 кг / куща.

Даній сорт вважається велікоплідніх – маса ягід сягає 1,1 г, что для червоної смородини відмінний Показник. Садівнікамі цінується за скроню зімостійкість и можлівість вирощування в регіонах з нестійкім кліматом.

Кущі сільнорослі, но компактні (НЕ розлогі), густо облістнені. Ягоди темно-червоні, розташовуються на Довгих кистях по 15-20 штук, відрізняються пріємнім кіслуватім смаком и чудовим смородиновий ароматом, відрів сухий. Сорт самоплодовій, вісоковрожайній (до 6,5 кг / куща). В особливо врожайні роки Гілки потребують підпорах.

середньоранні

Середньостиглий смородина начинает дозріваті в ліпні, а до середини або третій декаді місяця Вже можна збіраті урожай. На Відміну Від ранніх ягід, вона солодша и велика, тому віклікає високий Інтерес у садівніків и спожівачів. Вибравши найкращі середньоранні сорти червоної смородини для Підмосков’я, ви зможете НЕ только вдосталь поласуваті Корисна продуктом, но и пріготуваті ароматні джем, варення та інші солодощі.

Версальський біла

Найдавнішій сорт, Виведення в кінці XIX століття у Франції. У нас приживаючись только в середіні XX століття, а в 1959 БУВ включень в Держреєстр. Сортові характеристики: Відмінна зімостійкість, стійкість до поразка шкіднікамі (Брунькова Кліщ), хвороб, зокрема, до антракнозу невісока, до борошністої роси – середня. Взимку, а такоже в период Весняних заморозків Пагоні часто підмерзають, в періоді посуху – сильно уражаються антракнозом. Урожайність около 4 кг / куща.

Альо є у смородини и безперечно достоїнство – це Великі (1 см в діаметрі), жовтуваті ягоди з ніжною Прозоров м’якоттю и пріємнім кіслуватім смаком (цукор 7,5%), Які Ідеально підходять в якості десерту в свіжому виде и для заготовок.

Йонкер ван Тетс

Один з найстарішіх и найкращих сортів голландської селекції, Який народився ще в 1941 году. Незважаючі на з’явиться Нових гібридів, сегодня це найкраща середньорання червона смородина для Підмосков’я. Висока зімостійкість, самоплідність, прекрасний імунітет до шкідніків и грібкової флори – основні якості, Завдяк Яким сорт легко прістосовується до умов НЕ только центрального регіону, а й усієї країни.

Кущі рослі, сильно облістнені, з великою кількістю потужного пагонів и плодових кистей. Ягоди Великі (середня маса 0,7 г), яскраве червоного забарвлення, з щільною шкіркою и солодки десертній м’якоттю. Урожайність смородини прекрасна – з одного куща можна зібраті до 2-х відер ягід (12-15 кг).

Червона Андрейченко

Вісоковрожайній сорт з скроню адаптивного здатністю в найсуворішіх условиях, оскількі Виведення на Новосібірської плодово-ягідної станції ім. Мічуріна и районованих на теріторіях Уралу, Сібіру и Середньої Волги. Кущі Високі (до 1,5 м), злегка розлогі, прекрасно переносячи будь-які морози, но часто страждають від антракноза. Плодові кісті злегка зігнуті, складаються з 12-13 ягід, что дозрівають в середіні липня.

Гарна врожайність (5-6 кг / куща) досягається Завдяк вісокій здатності рослин до самозапилених. Ягоди невелікі (в Середньому 0,7 г), Насіч-червоні, соковіті и Досить солодкі. Підходять для переробки – з них Виходять дуже смачні прозорі Джемі и желе, а такоже в якості десерту.

Дуже Популярний вітчизняний сорт авторства ВСТІСП з безліччю позитивних сортових якости: скроню зімостійкістю, самоплодностью, феноменальною врожайністю (10-12 кг / куща) и непоганий стійкістю до шкідніків и грибкових хвороб. Районованих практично на всех теріторіях країни, но Кращі результати показує в центральному та південному регіонах.

Кущі смородини Наталі невісокі, компактні, но густі. Ягоди дуже Яскраві, Насіч-червоні, ароматні, Досить Великі (в Середньому 1 г), Приємного кіслуватого смаку, універсального призначення. З недоліків можна відзначіті лишь вімоглівість до поливу – на посуху Навесні кущ реагує Осипанов зав’язі.

Відносно молодий (2009 рік) вітчизняний сорт, Виведення у ВНДІ селекції плодових культур. Призначення для обробітку на теріторіях Центрального Чорнозем’я, проти показує непоганий результат в будь-якому РЕГІОНІ. Кущі негусті, компактні. Ягоди Середні (0,7 г), плоско, насіченого темно-червоного кольору, немного кіслуваті, з пріємнім солодким Присмак, Ідеально підходять для виготовлення джемів, желе.

Серед достоїнств смородини відзначається висока стійкість до хвороб, в тому чіслі грибним, здатність до самозапилених, непогана зімостійкість. З недоліків можна віділіті только частина пошкодженню и Осипанов суцвіть під впливи Весняних заморозків.

У дерло числах серпня радують останнім в цьом Партнери Вся урожаєм смородини пізньостіглі сорти. Ягоди пізньої смородини НЕ відрізняються великими розмірамі, но смороду Досить солодкі и володіють найвищу желирующими властівостямі.

Ще одна розробка ВНДІ селекції плодових культур, призначила для вирощування в центральній части России. Сорт Виведення и внесень в Госрееср з 2007 року. Кущі сільнорослі и густо облістнені, что НЕ розлогі, з прямими потужного пагонах и великою кількістю Довгий (12-15 см), красиво звісають ягідних кистей.

Ягоди злегка плоскі, одномірні, середня вагою 0,7 г, білі и прозорі, в повній стіглості ма ють жовтуватій відтінок, Приємного десертного смаку, володіють сильними желюючій властівостямі, тому Ідеально підходять для заготовок. Зімостійкість у сорту прекрасна, а вісь врожайність середня – до 2,5 кг / куща.

Валентінівка

Такоже вітчизняний пізньостіглій сорт, прекрасно відчуває себе в кліматі Центральної районів и Чорнозем’я. Самозапілюватіся, Стійкий до сильних Морозів, Вкрай Рідко уражається антракнозом, а такоже борошністою росою. Кущ Валентінівка потужній и високий, з віпрямленімі пагонах, густого листя и красивими довгими (більше 10 см) ягіднімі кистями в период плодоношення.

Особливе Цінність сорту складають ягоди, Які хоч и не Великі (середня маса 0,5 г), но дуже багаті на Корисні Речовини: вітаміни, кислоти, пектини. У смаку переважає кислинка (цукор 6,5%), шкірка щільна, відрів сухий, Завдяк чому ягоди добре транспортуються.

Мармеладніца

Універсальний сорт, Який корістується особливо популярністю у вітчізняніх дачників и садівніків. Кущі компактні, негусті, займають мало місця на ділянці. Серед достоїнств сорту Варто віділіті стійкість до багатьох грибкових захворювань и почковому кліща.

У период плодоношення дізнатіся Мермеладніцу среди других кущів можна по множини звісає з пагонів ягіднім кистям Яскрава червоного кольору. Ягоди Великі, немного терпкі, что злегка обмежує їх вживання в натуральному виде, но для заготовок це кращий сорт. Продуктивність невісока – до 2 кг / куща.

Голландський червона

Відмінною рісою цього сорту є красиві закруглені ягідні кісті з великою кількістю одновімірніх ягід. «Голландський червона» має західноєвропейські коріння и є дуже старовинна сортом. Характерізується непоганий стійкістю до хвороб и посуху, зімостійкість, довговічністю (трівалім періодом життя и плодоношення куща), но НЕ має стійкості до пошкоджень почковим кліщем, вимогливий до поливу.

Кущі потужні, з великою кількістю листя. Ягоди не дуже Великі (до 0,9 г), з невелика кількістю жорсткий насіння, яскраве-червоні, напівпрозорі, на смак кіслуваті, тому найчастіше Використовують для переробки. З перевага сорти слід Зазначити прекрасну врожайність – від 6 до 12 кг / куща.

Відео «Посадка порічкі»

З цього відео ви дізнаєтеся про Особливості посадки червоної смородини.

Сотри смородини

Версальська біла

Версальська біла. Сорт середнього терміну дозрівання. Кущі середньорослі, середньорозлогі. Ягоди середньої величини (маса 1 ягоди 0,4-0,6 г), світло кремового кольору, десертного солодко-кислого смаку, довго не обсипаються. Зимостійкість добра. Стійкість до борошнистої роси висока, до антракнозу — середня.

Голландська рожева

Голландська рожева. Сорт середнього терміну дозрівання. Кущі високорослі, компактні. Ягоди середньої величини і великі (маса 1 ягоди 0,5-0,7г), рожевого кольору, приємного десертного смаку. Урожайність і зимостійкість високі. Стійкість до борошнистої роси та антракнозу середня.

Імператорська жовта

Імператорська жовта — сорт білої смородини середнього терміну дозрівання. Сорт високоврожайний (4-8 кг з куща), скороплідний. Ягоди кремового кольору, масою 0,6-0,8г. М’якоть кисло-солодка, ніжна, десертного смаку. Кисть довжиною близько 4-5 см. Сорт універсального призначення. Стабільно дає хороший урожай. Кущі середньорослі, середньорозлогі. Стійкість до хвороб хороша.

Сорти червоної смородини

Виксне

Виксне — сорт універсального призначення. Кущ сильнорослий. Ягоди великі, темно-вишневі, округлі або округло-грушоподібні, довго тримаються на гілках. М’якоть кисло-солодка, приємна. Зимостійкість середня. Відносно стійкий до грибних хвороб. Переваги: великі, високотоварні темного кольору ягоди приємного смаку, особливо цінні для продукції переробки.

Ролан

Ролан — кущ сильнорослий, широкий. Ягоди яскраво-червоні, м’якоть кислувата. Період дозрівання ягід пізній — кінець липня. З ягід виходять соки, компоти, желе високої якості. Перезрілі ягоди дуже смачні і корисні для споживання у свіжому вигляді. Продуктивність висока — 6-7 кг з куща. Прекрасно запилюється усіма поширеними сортами. Зимостійкий сорт. Володіє комплексною стійкістю до грибних захворювань.

Рондом

Рондом. Сорт середнього терміну дозрівання. Кущ сильнорослий, слаборозлогий, з товстими, прямими пагонами. Ягоди середньою масою 0,7 г, великі 0,7-1,2 г, округлі, яскраво-червоні, одномірні, солодко-кислі, соковиті. Урожайність становить до 10 кг з куща. Шкірочка тонка, міцна. Сорт є зимостійким і стійким до хвороб (антракноз, борошниста роса). Транспортабельність ягід хороша.

Роднеус

Роднеус — кущ 1,5-2,5 м з потужною кореневою системою. Ягоди різної величини (діаметром до 1,5 см), округлої форми, темно-червоні. Плодоносить у липні. Кущ плодоносить 20-25 років, кращі врожаї дає до 10 років. Сорт досить зимостійкий і посухостійкий, високоврожайний, стійкий до брунькового кліща і махровості. Може рости на різних грунтах.

Йонкер ван Тетс

Йонкер ван Тетс. Високопродуктивний голландський сорт смородини раннього терміну дозрівання з високим рівнем врожайності. Кущ сильнорослий, компактний. Рослини зимостійкі, стійкі до антракнозу і борошнистої роси. Ягоди великі (вагою до 3 г), яскраво-червоні, кисло-солодкі на довгих кистях по 6-10 шт. Використовуються для споживання свіжими, а також для різних видів переробки (соки, желе).

Чудова

Чудова — середньорослий, компактний сорт смородини. Ягода 0,7-0,9г, світло-рожева, ніжного солодко-кислого смаку. Термін дозрівання: середній. Початок плодоношення: на наступний рік після посадки. Урожайність: 5-7 кг з куща. Особливості сорту: стійкий до грибкових захворювань.

Улюблена

Улюблена – сорт червоної смородини середнього терміну дозрівання, української селекції. Кущ середньорослий, средньорозлогий. Пагони середні, прямі. Кисті густі.

Ягоди середньою масою 0,7г, великі 1,0г, округло-овальні, темно-вишневого кольору. Шкірочка тонка, міцна. М’якоть соковита, освіжаючого кисло-солодкого смаку. Дозрівають ягоди одночасно, довго тримаються на кущах, не обсипаючи. Придатні для вжитку в свіжому вигляді, заморозки, різних видів техпереробки (соки, виноматеріали, желе). Відрізняється високою врожайністю, комплексною стійкістю до борошнистої роси, антракнозу, септоріозу. Добре підходить як для промислового так і для аматорського використання.

Світлиця

Сорт червоної смородини Світлиця — середньостиглий сорт, виведений Львівською філією Інституту садівництва шляхом схрещування таких сортів як Йонкер Ван Тетс і Фертоді Пірос.
Кущ у смородини Світлиця середньорослий, средньорозлогий з прямими пагонами. Кисті середні, густо розміщені на пагоні.
Ягоди середнього розміру масою 07-1 г, округлі червоні, з шкіркою середньої щільності. М’якоть соковита і смачна. Вміст вітаміну С 100-105 мг/100г.
Сорт Світлиця дуже цінується за стійкість проти грибкових хвороб і високу врожайність.

Червона смородина: опис сортів і їх вирощування в домашніх умовах

Як обрізати червону смородину

Вирощуванням червоної смородини займаються майже всі садівники — ці чагарники легко приживаються на будь-яких типах ґрунтів і при мінімальному догляді здатні давати багатий урожай. Ягоди червоної смородини використовують для приготування джемів, варення, компотів, а листя додають в соуси, маринади, чаї та лікувальні настоянки. Червона смородина широко застосовується у виноробстві.

Де росте червона смородина

Червона смородина (Ribes rubrum) відноситься до сімейства крижовника, її батьківщина — Європа, Азія, Північна і Південна Америка, Африка.

Всі сорти червоної смородини легше, ніж чорної, переносять спеку і сухість повітря, але в цілому погано пристосовані до кліматичних умов півдня. У посуху у більшості сортів настає передчасний листопад, що, як правило, позначається на врожайності рослин в наступному році.

Червона смородина може рости на всіх типах ґрунтів за умови попередньої хорошої заправки її добривами, але найкраще вона себе почуває на суглинках і на добре удобрених, родючих і вологих глинистих і супіщаних ґрунтах із слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5-5,5). На блідих, сухих ґрунтах кущі розвиваються погано, плоди сильно дрібніють. Важкі і холодні ґрунти також малопридатні.

Червона смородина гірше інших ягідних культур переносить підвищену кислотність ґрунту. Там, де росте червона смородина, слаболужну реакцію в ґрунті потрібно підтримувати на рівні рН 7,0-8,0. Чагарники досить невибагливі. В саду їм відводять рівні ділянки, середні і верхні частини схилів. Більшість сортів, особливо білоплодних, світлолюбні, віддають перевагу теплим і відкритим місця і під пологом дерев дають дуже низькі врожаї.

Незважаючи на те, що червона смородина в цілому витривала рослина, її, як і чорну, краще висаджувати в захищеному місці (від сильних вітрів розгалужені плодоносні гілки біля основи часто виламуються).

Ділянка повинна бути чистою від бур’янів, особливо від пирію. Якщо ж такий є, його видаляють разом з кореневищем.

Червона смородина — багаторічний чагарник, в період плодоношення він складається з 12-20 різновікових гілок. Як видно на фото, кущі червоної смородини в залежності від сортових особливостей можуть бути розлогими або компактними:

Червона смородина воліє рости на сонячних ділянках, на слабокислих суглинках з pH 5,5. У тіні або півтіні, на занадто кислих і щільних ґрунтах, при близькому стоянні ґрунтових вод зростає погано. Тому, якщо глибина залягання ґрунтових вод 50-60 см, червону і білу смородину садять на невеликих пагорбах.

Відстань між кущами, якщо ви садите їх кілька, має бути 1,5-2 м, оскільки вони досить великі. При описі порічки варто відзначити, що вона добре сусідить з аґрусом незважаючи на те, що у них є спільні шкідники, і не любить сусідства чорної смородини. До всіх інших рослин в саду вона відноситься цілком терпимо, перш за все тому, що її коренева система займає проміжне положення по глибині залягання сисних коренів — між деревами, у яких глибина залягання коренів нижче, і тими рослинами, у яких коренева система поверхнева. Тому перед кущами червоної смородини з південного боку можна розміщувати суницю, овочі і зелень з неглибокою кореневою системою, цибулинні однорічні та багаторічні квіти.

Червона смородина в саду дуже ефектна в живих огорожах. Красива вона і в одиничних посадках.Садові сорти широко використовуються для закладки ягідних плантацій.

Опис червоної смородини

Червона, біла і рожева смородини відрізняються один від одного тільки кольором ягід, тому, говорячи про червону смородину, природно, мають на увазі і білу, і рожеву. Червона смородина — багаторічний листопадний чагарник висотою до 1,5 -2 м, з ясно-жовтою корою і голими 3 — 5-лопатевим листям. Ягоди червоні, білі або рожеві, в залежності від сорту. Квітки у червоної смородини жовто-зелені, розпускаються ранньою весною. Плодові бруньки закладаються в пазухах листків. Основний урожай формується на пагонах 2 — 4 років.

Для червоної смородини, як і для чорної, типові ростові і змішані нирки. Найбільше у куща змішаних (квіткових) нирок, які мають зачатки і ростових пагонів, і органів плодоношення. Ростові бруньки порічки менш численні. Вони, як правило, розташовуються в нижній або в самій верхній частині втечі, з них розвиваються вегетативні пагони. Причому типово ростовими у смородини можна вважати лише прикореневі однорічні пагони, які можуть досягати довжини 100 см і більше

Букетні гілочки — короткі освіти до 5-7 см довжиною, на яких розташовані квіткові бруньки. Верхівкова нирка може бути ростовою і дати пагін продовження. Цей тип плодоношення найбільш характерний для червоної смородини.

Найкоротші плодові освіти — кільчатки. При довжині 3-4 см на них формується 2-3 нирки. Кільчатки плодоносять до 6-8 років.

У червоної смородини листя трилопатеве, грубіше і шкірясте, ніж у чорній, вони без запаху. За цією ознакою завжди безпомилково можна відрізнити червону смородину від чорної.

Ягоди червоної смородини мають набагато більшу різноманітність відтінків, ніж у чорної, — білі, рожеві, червоні або інтенсивно темно-червоні.

Для смородини характерно поверхневе розташування кореневої системи. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов і підготовки ґрунту основна маса всмоктуваних коренів розміщується у верхніх шарах ґрунту на глибині від 0 до 40 см, може поширюватися і до 60-100 см.

У дорослого плодоносного куща смородини коренева система сильно розвинена і насиченість коренів у порівняно невеликому обсязі ґрунту дуже висока. Скелетні, більш товсті коріння сильно розгалужуються, ростуть спочатку похило, майже горизонтально, а на відстані, приблизно рівному діаметру куща, — майже прямовисно вниз і глибоко йдуть в підґрунтові горизонти (до 1,5 м і більше).

З настанням плодоносіння змішані квіткові бруньки червоної смородини утворюють кисть і 1-2 заміщають втечі, на яких знову закладаються квіткові бруньки. На 7-8-му році прикоренева гілка ще плодоносить, але вже має дуже слабкий річний приріст — всього лише до 3-5 см. З ослабленням зростання на відгалуженнях вищих порядків скелетних гілок утворюються багаторічні плодові гілочки (плодушки і кільчатки) з укороченими пагонами заміщення , на яких формуються хоча і численні, але дуже слабкі короткі кисті з дрібними ягодами.

Найбільш урожайними є 5-, 6-річні і навіть 6, 7-річні гілки.

Червона смородина: користь і лікувальні властивості

За вмістом вітамінів ягоди червоної смородини поступаються чорній, проте вітаміну С в них більше, ніж в апельсинах, лимонах і суниці. Цілком достатньо в червоній смородині і такого рідкісного речовини, як оксикумарину, що регулює нормальне згортання крові, що грає важливу роль в профілактиці інфарктів.

З червоної смородини неважко приготувати ароматне желе, компоти, прохолодні напої, варення, джеми і багато іншого. Всі ці заготівки не тільки смачні, але і корисні: втамовують спрагу, підвищують апетит, тонізують організм. А в народній медицині їх здавна використовують як потогінний, сечогінний, жарознижуювальний, протиалергійний, протизапальний, кровоспинний, противоязвенний. У деяких місцях сік червоної смородини досі вважають найкращим засобом від головного болю.

Як розмножити червону смородину

Розмноження червоної смородини проводиться здеревілими пагонами, а в кінці літа -на початку осені відводами і зеленими живцями «з п’ятою», тобто з частиною дворічного втечі. Однак будь-який спосіб вимагає навичок і досвіду, оскільки здатність вкорінюватися у цій смородині, на жаль, набагато гірше, ніж у чорній, тому для її вкорінення доводиться використовувати різні стимулятори коренеутворення.

Найбільш простий і ефективний спосіб розмноження — горизонтальними відводками. Такі відведення можна отримати від більшості пагонів молодого (3-, 5-річного) куща.

Рано навесні під матковими кущами, ґрунт розпушують і удобрюють органічними і мінеральними добривами. Потім роблять неглибокі (до 10-12 см) борозенки, в них укладають 1-, 2-річні добре розвинені пагони, щільно пришпилюють гачками в декількох місцях і середню частину втечі присипають землею, залишаючи верхній кінець над поверхнею ґрунту. При відростанні вертикальних пагонів до 8-10 см їх підгортають пухким і вологим ґрунтом, потім через 2-3 тижні підгортання повторюють. Протягом літа ґрунт з відводами рясно поливають і мульчують органічними матеріалами.

Перед тим як розмножити червону смородину, восени вкорінені пагони відділяють від маткового куща, при цьому добре вкорінені поділяють на відведення, які можна висадити на постійне місце. Погано вкорінені відводки або залишають біля куща на другий сезон, або пересаджують на грядку для дорощування. Садять за схемою: відстань між рядами 50-60 см, в ряду між відводами 20-25 см. Після посадки ґрунт уздовж ряду ущільнюють, відведення підгортають на висоту 8-10 см. Рано навесні відведення обрізають на 3-4 бруньки, розкручують, рихлять; в суху погоду поливають, мульчують. Протягом літа грядки з відводами рихлять, поливи суміщають з органічною підгодівлею.

Дворічні саджанці з 3-4 пагонами і розвиненою кореневою системою вступають в плодоношення через 2-3 роки після посадки на постійне місце.

При розмноженні порічки здеревілими живцями восени зрізують однорічні пагони, що ростуть від кореня або виросли на дво-, трирічних гілках. Краще живці брати з середини втечі. Товщина їх повинна бути 8-10 мм. Живці порічки нарізають довжиною 18-20 см, поміщають їх у вологий ґрунт або пісок для освіти зачатків коренів і витримують 45-60 днів при температурі 2-3 ° C. Після цього живці укладають в ящик або іншу тару і поміщають в сніговий бурт до весни. Рано навесні живці висаджують в розсадники або парники під плівкові або скляні укриття і проводять звичайний догляд: полив, підживлення добривами, прополка.

Посадка і догляд за червоною смородиною

Червону смородину можна садити як навесні, так і восени, але краще восени (для середньої смуги — перша половина жовтня). За осінньо-зимовий період ґрунт добре осідає і ущільнюється навколо кущів. Рослини навесні починають рано рости і добре приживаються.

На ділянках, де мало снігу, можливо підмерзання кореневої системи, тому посадку доцільно провести навесні. У цьому випадку саджанці на зиму прикопують. Щоб уберегти нирки від розпускання, навесні прикопані саджанці протинають або коротко обрізають. Висаджують рослини рано, як тільки дозволить ґрунт.

Ділянку, призначену під смородину, перекопують, додаючи добрива: органічні — 3-4 кг, суперфосфат гранульований — 100-150 г, сірчанокислий калій — 20-30 м

Перед посадкою в саджанця видаляють пошкоджені або підсушені частини коренів і гілок, потім коріння умочують в глиняну бовтанку, щоб уникнути їх підсихання.

Щільність посадки залежить від сорту, родючості ґрунту, обрізки і формування куща. Сорти з розкидистою формою крони і сильнорослі треба садити рідше, а рослини з компактною пряморослою формою куща частіше.

В ряду кущі червоної і білої смородини садять на відстані 1,5 м.

Посадку саджанців червоної смородини проводять ранньою весною — до травневих свят — або восени — в кінці вересня — початку жовтня. Найчастіше розміщують їх уздовж доріжок або по межах ділянки. Причому просторо — в півтора — два метри один кущ від іншого. Дбають про те, щоб посаджені кущі в міру зростання не затінювалися оточувальними деревами.

Ями копають розміром 60 х 60 см, а то і більше, якщо ґрунт малоплодородний. Верхній шар складають окремо, вибирають з нього багаторічні бур’яни і засипають ним коріння саджанця. А ще краще додати до призначеного для засипання верхнього шару ґрунту одно-два відра гнойового перегною дво-, трирічної давності або компосту з перепріли бур’янів і рівномірно перемішати всю цю суміш з 200 г суперфосфату і півлітрової банкою деревної золи, в якій досить калію та інших важливих елементів живлення. 6-8 см нижче рівня ґрунту, щоб швидше сформувати кущ з широкою основою. При такій посадці краще утворюються додаткові корені і з’являється більше пагонів відновлення з нирок заглибленою частині стебла і кореневої шийки. При посадці саджанця смородини без нахилу і заглиблення може вирости штамбовий кущ, у якого відновлення пагонів буде дуже слабким.

Саджанці поміщають в підготовлену посадкову яму, розправляють коріння, засипають їх землею, поступово ущільнюючи ґрунт. При посадці саджанці злегка струшують, щоб земля рівномірно заповнила всі порожнечі навколо коренів. Коли коріння вже засипані ґрунтом, але яма остаточно ще не заповнена, добре провести полив (приблизно піввідра на кущ). Потім яму засипають ґрунтом, навколо рослини роблять лунку і поливають ще раз з розрахунку 1 / 3-1 / 2 відра води на кущ. Для збереження вологи ґрунт близько саджанця мульчують торфом або ж перегноєм, в крайньому випадку, лунку присипають сухою землею, щоб після поливу не утворилася кірка. У суху погоду, особливо навесні, через три-чотири дні рослини знову поливають і мульчують.

Догляд за червоною смородиною схожий з доглядом за чорною смородиною, але є і ряд відмінностей. У червоної і білої смородини в порівнянні з чорною потужніша і глибока коренева система. На відміну від чорної смородини, у якій кільчатки недовговічні і живуть 2-3 роки, у червоній та білій вони плодоносять до 7-8 років. Червона смородина так само, як і чорна смородина, в перші 3-4 роки після посадки вимагає підвищеної кількості поживних речовин, особливо в фазу плодоношення. Тому кореневі і позакореневе підживлення проводять для чорної смородини.

Позакореневе підживлення дуже ефективне в фазі цвітіння і утворення зав’язі, ввечері або вранці, після висихання роси.

Слід пам’ятати про необхідність поливів в зв’язку з високою потребою рослин у волозі.

Червона смородина особливо позитивно реагує на своєчасний полив в посушливу пору року, особливо в період формування і наливу зав’язей і після збору врожаю. Завдяки потужній і розгалуженій кореневій системі червона смородина більш посухостійка, ніж чорна, але при нестачі вологи дрібніють ягоди і знижується урожай. Вона чуйна на вологість, але при цьому абсолютно не виносить перезволоження ґрунту, застою вологи і високого розташування ґрунтових вод.

Червона смородина чуйна на мульчування. Осіннє закладення таких матеріалів, як торф, перегній, компост поповнює запаси поживних речовин і покращує структуру ґрунту. Ґрунт під кущами зазвичай засипають мульчею після весняного розпушування шаром 10-15 см.

На відео «Червона смородина. Посадка і догляд»

Опис сортів червоної смородини

Сорти червоної смородини досліджені більш ретельно, ніж чорної. Вважають, що в освіті їх брали участь два види смородина скеляста (Ribes petraeum) і дикоросла європейська (Ribes rubrum), тому можна було б розділити всі сорти на дві групи, але точного визначення ботанічних ознак кожної з них не зроблено, і до групи скелястої смородини відносять сорти тільки за однією ознакою — пізнього листопаду.

Голландська червона смородина

На першому місці стоїть надзвичайно поширений промисловий сорт — голландська червона смородина. Кущ середнього зросту з товстими і густими прямо-стоячими, міцно тримаючись без підв’язки гілками. Листя з гострими лопатями, темно-зелені з жовтуватими живцями. Кисть довга, з зближують ягодами, число яких доходить до 20; ягоди майже однакового розміру, в діаметр близько 12 мм (близько 0,5 дюйма), правильно розташовані на всі боки по спіралі. Букетні плодушки (кольчатки) сильно розвиваються, чому кисті густо збираються в кетяги, в кожної кільчатки до 3 і більше, але кільчатки можуть бути зближені, і тоді грона з’єднуються в пучки, що надає рослині гарний вигляд за врожайністю, а також дає красу в кордонах , особливо в ярусах зі змінними білими ягодами аґрусу або білої смородини.

Ягоди світло-червоні, з рожевим відтінком, прозорі, з дрібними насінням, довго тримаються на кущі, не опадають, до кінця серпня. Смак спочатку дуже кислий, але при дозріванні робиться солодкуватим.

Це найкращий з усіх сортів червоної смородини для великих промислових насаджень. Рослини дуже витривалі в північному кліматі і стійкі при всяких змінах погоди; вдаються найкраще на легкому і пухкому, навіть мало удобреному, суглинку з помірною вологою, на відкритих місцях. Ягоди мають широке застосування але найбільше придатні для вина, яке з них легко виходить. В аматорському саду красиво вирощується в кордонах і пірамідках.

Голландська рожева смородина

Голландська рожева смородина становить зміну червоної, яка іноді з’являється на її кущах, від так званої, гри нирок, при якій гілки і їх пагони здатні міцно успадковувати свої властивості при розмноженні живцями, але дають різноманітні сіянці при вирощуванні з насіння. Зміна відбувається тільки в ягодах, які замість рожево-червоних стають красивими світло-рожевими, що відбивається на поліпшенні смаку, внаслідок зменшення кислот робить ніжно-кислуватим, збільшуючи десертну гідність ягід. Дрібні відмінності в листі цього сорту у вигляді переважання на них тупих лопатей і появи знизу м’якого гармата — явища побічні і випадкові, залежні від окремих рослин. Інші ознаки, як у червоній голландській смородини.

Яскраво-червона скороспілка

Другим сортом, що походять від скелястої смородини, вважається яскраво-червона скороспілка (Hochrothe sehr frühe), по зростанню, опадання листя і квітів подібна до Голландської червоної. Кущ сильний і довговічний, дуже урожайний. Кисті довгі з яскраво-червоними ягодами, що дозрівають раніше, ніж у всіх інших сортів, і мають кислуватий смак. Вживається для ранньої вигонки.

Версальська червона смородина

Інші сорти червоної смородини вважаються такими, які відбулися від червоної лісової смородини (Ribes rubrum), але вони мають велику різноманітність, походячи від різних різновидів, які зовсім не встановлені, крім кавказької. Типовим європейським сортом є версальська червона смородина.

Кущ сильного зростання, високий, довговічний з прямо стоячими гілками і правильним розгалуженням, що полегшує догляд за обрізкою; від основи куща виростають сильні численні пагони, якими він може легко молодитися. Листя з тупими лопатями. Кисті довгі з 12 — 18, частіше з 15 ягодами майже однакового розміру; в грона кисті рідко збираються, здебільшого на роздільних кольчатках.

Як видно на фото, у цього сорту червоної смородини ягоди більші, ніж в червоній голландській, до 14 — 15 мм в діаметрі (близько п’яти восьмих дюйма), з товстою шкіркою, темно-червоні, з дуже соковитою і ніжно-кислуватою м’якоттю та з невеликими насінням:

Цвітіння і дозрівання ягід раннє. Урожайність постійна і рясна на відкритих місцях з пухкого ґрунту, поліпшення перегноєм і добривом. Сорт десертний і господарський, придатний також для великих насаджень, тому що він не тільки не поступається голландській червоній смородині, але за величиною ягід і смаку перевершує її. Дуже важливою ботанічною ознакою цього сорту і близьким до нього (imperiale rouge) служить плоска блюдцеподібна чашечка подібна до тієї, яка буває у глухої смородини.

Вишнева червона смородина

З крупноягодних сортів найбільш рекомендується вишнева червона смородина (cerise rouge або Chenon ceau, Kirsch johannis beere). Кущ середнього зросту з рівномірно зростаючими в різні боки гілками, від чого виходить в кулястій формі; без обрізки зростання неправильний. Кисті короткі з зближують ягодами, числом до 12, рідко зібрані в букетні грона; іноді кисті робляться дуже короткими і малоягодними, тільки з 3 — 4 ягодами, хоча і більшої величини.

У Німеччині виведений цей сорт з довгими китицями, в яких буває до 10 розставлених ягід; ця зміна називається вишнева смородина Гепперт (Goeppert’s Kirschjohannisbeere), у якій ягоди бувають трохи крупніші. Величина ягід, як у Версальської смородини, темно-червоного або вогняно-червоного кольору; ягоди кислі і тільки при повному дозріванні можуть служити для десерту. Дозрівання ягід пізнє. Врожайність рясна тільки на чорноземному суглинку, а в північній смузі при хорошому поліпшенні ґрунту перегноєм і гнойовим добривом.

Промислового значення сорт не має і вирощується тільки в аматорських садах. Великі ягоди гарні в продажному маринаді, які охоче купують кондитери. Для вина вони мало придатні по надлишку кислот.

Рубінова смородина

Більш заслуговує на увагу англійський сорт рубінова смородина (Ruby castle), яка не отримала великого поширення. Зростання незвичайно сильне, з товстими і довгими гілками, які вимагають решітки. Кисті зібрані в густі грона, смак кислуватий і малосолодкий. З цим сортом подібна смородина під назвою Королева Вікторія (May’s Queen Victoria) — пізній сорт, що відрізняється довгими кистями з світло-червоними ягодами менш кислого смаку, але більш придатними для маринаду і компоту ніж для десерту.

Велика червона смородина — Найта

Англійський сорт — велика червона Найта (Knight’s large red) може служити для ранньої вигонки. Кущ сильного зростання і урожайний. Кисті довгі, містять до 20 ягід, завбільшки, як у червоній голландської, але в штамбах значно більшими. Рано дозріває. Часто замість цього сорту вживається американська скороспілка (плодюча Файя, Fay’s prolific), що відрізняється гарними довгими кистями з темно-червоними ягодами, по кислоті придатними більш для мармеладу і желе.

Царська червона смородина

Царська червона (imperiale rouge, rothe Kaiserliche), ймовірно, походить від Версальської, як і смородина Найта. Кущ також сильного зростання з прямостоячими гілками, дуже врожайний, з великими ягодами в довгих кистях, якими відрізняється від Версальської, складаючи відмінний десертний сорт.

Червона смородина «довга кисть»

Особливою завдовжки кистей виділяється німецький сорт під назвою червона довга кисть (rothe lange Traube). Довжина кистей досягає, нібито, 4,5, навіть 5,5 вершків (20 — 25 см), що є малоймовірним. Зростання сильне з піднятими гілками. Листя з гострими лопатями, на верхній стороні матові при дозріванні ягід з жовтуватими живцями. Чашечка квітки плоска, як у Версальської смородини. Ягоди величиною, як у червоної голландської смородини, світло-червоні, прозорі з ніжною кислотою. Рекомендується як чудовий десертний сорт.

Грушоподібна червона смородина

Особливою формою відрізняється грушоподібна червона смородина поширена з розплідника Геггінгера в Ризі. Ягоди яйцеподібної форми, середньої величини, в довгих кистях; при хорошому добриві і догляді ягоди великі. Смаком вони кислуваті не десертні, але в зрілості мають м’які насіння і дуже придатні для варення. Урожайність невелика, аматорський сорт.

Смугаста червона смородина (Олава Оаблона)

Також в якості аматорського сорти є смугаста червона смородина під назвою Олави Оаблон (Gloire de Sablons, gestreifte Perl). Кущ сильного зростання і врожайності, придатний для декоративних смородин. Кисті довгі. Ягоди невеликі або середні, світло-рожеві з червоними смужками або червоні з білими смужками, гарного смаку.

Кавказька червона смородина

Кавказька червона смородина, може бути, родичем Версальської, має сильне зростання на чорноземному суглинку, розростаючись в широкий і густий кущ, в північних місцевостях при доброму ґрунті, зростання помірне; верхівкові нирки часто не розвиваються і продовжують зростання бічними нирками, через що відбувається густе розгалуження куща і разом з тим необхідність правильного обрізання. Кисті різної довжини і недостатньо вироблені; на довгих буває до 19 ягід, на коротких до 16. Ягоди досягають такої ж величини, як у Версальської смородини, також темно-червоні приємно-кислуватого смаку, але дозрівають рано, тому сорт відноситься до скоростиглим. На півдні чудовий столовий та господарський сорт.

Червона смородина: шкідники і хвороби, фото

Основою боротьби з шкідниками і хворобами червоної смородини є дотримання правил агротехніки. У добре доглянутому саду немає умов для розвитку шкідників і хвороб. Перш за все, кущі не повинні бути загущені, для цього своєчасно проводять обрізку і спалюють пошкоджені частини рослин. Осіннє перекопування міжрядь сприяє знищенню великої кількості шкідників.

Безумовно, важлива і правильна посадка. При посадці з дотриманням відстані 2 Х 2 м розвиваються потужні кущі, вони добре освітлюються, провітрюються, і в них рідко розвиваються шкідники та хвороби. Якщо все ж шкідники з’являються, то не треба починати боротьбу з ними відразу ж з застосування хімічних засобів захисту. У тому випадку, коли шкідників мало, треба просто їх збирати і знищувати вручну. Так, наприклад, легко піддаються збору вогнівки. Рекомендується застосовувати настої і відвари інсектицидних рослин, які приносять менше шкоди в порівнянні з отрутохімікатами. І лише при крайній необхідності можна вдаватися до хімічних заходів захисту.

Найбільш поширені шкідники у червоної і білої смородини — це попелиці, пилильщики, бруньковий кліщ, смородина стеклянница. З хвороб найбільш поширені і шкідливі — борошниста роса (сферотека) і антракноз.

Попелиці — це дрібні (до 2 мм завдовжки), сисні шкідники. Вони розташовуються на пагонах і листках завжди колоніями. Попелиці зазвичай поселяються на нижній стороні листа і висмоктують соки. Пошкоджені листя добре помітні: вони, розростаючись, мають характерну горбкувату структуру, часто як би здуваються і набувають червоне або оранжеве забарвлення, а при масовому нападі попелиці просто засихають. Попелиці дуже плідні: за першу половину літа вони можуть народити до 5-6 поколінь. У попелиці, яка розташовується на пагонах, навесні личинки виходять з набряклих бруньок і харчуються на зелених пагонах і молодому листі. Попелиці від одного куща до іншого можуть бути перенесені мурахами, які харчуються солодким соком, який виділяється попелицею. Якщо в саду з’явилися мурахи, місця їх скупчення потрібно знищити, проливши окропом і зруйнувавши їх колонії, а місця виходу можна посипати борною кислотою.

Заходи боротьби. Ранньовесняне (до розпускання бруньок) обприскування з рясним змочуванням кущів і ґрунту під ними 3% -ним розчином нитрафена (300 г на 10 л води). Для знищення попелиць можна успішно застосовувати настої і відвари деяких рослин: кульбаби, деревію, тютюну, кінського щавлю, чорнобривців, бадилля картоплі і томатів. Обприскування треба проводити при першій же появі ознак пошкодження. Обприскують у вечірні години і в тиху погоду. При обробці важливо, щоб добре змочувались місця скупчення попелиці: молоді пагони, і особливо нижня сторона листа, де знаходяться попелиці. При необхідності настоями і відварами рослин протягом літа можна обробляти до 3-4 разів з проміжком в 7-15 днів. Обробку можна проводити під час цвітіння рослин. Останній термін обробки — за 5 днів до збору врожаю.

Листкова вогнівка — найпоширеніший шкідник смородини. Личинки довжиною 15-18 мм, світло-зеленого кольору, дуже верткі. При появі небезпеки вони, швидко звиваються, намагаються впасти на землю і сховатися в ґрунті. Личинки з’являються в момент утворення ягід і розвиваються 25-30 днів. Обплутуючи кисті з плодами павутиною і вгризаючись в ягоди, вони харчуються. За час розвитку кожна личинка встигає ушкодити до 10-15 ягід.

Заходи боротьби. Осіння перекопування ґрунту під кущами з метою знищення лялечок вогнівки. При невеликій чисельності збирають і знищують обплутані павутиною кисті ягід разом з шкідниками. Якщо очікується масова поява шкідника, то перед цвітінням кущі обприскують настоєм сухого листя або відходів тютюну, махорки.

Смородина стеклянниця — найбільш важко знешкоджувальний шкідник смородини і аґрусу. Через 15-20 днів після цвітіння метелики стеклянниці відкладають яйця. Відроджені гусениці проникають всередину молодих гілок і повністю виїдають серцевину, поступово пересуваючись вниз. Там вони і зимують. Пошкоджені стекляницею гілки стають ламкими, знижується кількість лиситя, листя стає дрібним, світло-зеленими, а іноді гілки гинуть. Кущ сильно послабляється і погано плодоносить.

Заходи боротьби. Пізньоосіння і ранньовесняна обрізка пошкоджених пагонів, негайне їх видалення і спалювання; викорчовування сильно пошкоджених кущів і спалювання.

З хвороб найбільшої шкоди смородині приносять борошниста роса і антракноз.

Антракноз. У першій половині червня на листках і пагонах смородини з’являються спочатку жовті, потім коричневі плями і виразки. При сильному зараженні вони зливаються, листочки стають ніби обпаленими, скручуються вгору краями і передчасно опадають. Особливо сильного збитку хвороба завдає при дощовій вологій погоді: кущі повністю оголюються, на ягодах з’являються дрібні бурі горбики, урожай різко знижується. Основне джерело зараження рослин — опале листя.

Борошниста роса проявляється у вигляді білого нальоту на молодих пагонах і листках. У другій половині літа вона переходить на плоди і покриває їх у вигляді тонкого повстяного шару. Ягоди не збільшуються в розмірах, стають непридатними до вживання. Пагони викривляються, перестають рости, листя скручуються. Поширенню хвороби сприяють загущені посадки і волога погода.

Заходи боротьби. До основних заходів відноситься, перш за все, посадка стійких до хвороби сортів білої (Версальська біла, Голландська рожева), порічки (Джонхер ван Тетс, Чулковская, Голландська червона). Звичайно, список сортів, стійких до борошнистої роси, не обмежується тільки перерахованими, щорічно список може бути поповнений за рахунок нових, виведених селекціонерами стійких сортів. Після цвітіння, як тільки з’являться перші ознаки хвороби, рослину обприскують розчином кальцинованої соди (50 г на 10 л води) з додаванням 40 г господарського мила.

Ефективний засіб і настій золи. Для приготування його беруть 1/3 відра золи, заливають відро водою доверху, кип’ятять 1 год., охолоджують, проціджують і цим настоєм обприскують. Можна також обприскувати настоєм коров’яку. Для приготування останнього 1/3 відра коров’яку заливають теплою водою доверху, настоюють 3 доби, розбавляють 3 відрами води, проціджують і обприскують. Ці обприскування одночасно служать і хорошою позакореневою підгодівлею. Якщо хвороба розвинена сильно, обприскування повторюють через 7-10 днів 3-4 рази. Останнє дозволяється проводити за 5 днів до збору врожаю.

В останні роки значного поширення набув такий ефективний і екологічно абсолютно безпечний метод захисту смородини від борошнистої роси, як обприскування кущів рано навесні окропом. Як тільки сходить сніг, а нирки смородини ще не почали набухати, воду кип’ятять, переливають в лійку і цим окропом рівномірно і ретельно обливають кущі. На великий плодоносний кущ достатньо однієї повної лійки окропу. Кущ обприскують дуже ретельно, щоб краплі окропу змочили кожну гілку від верху до низу.

Особливість техніки цього обприскування полягає в тому, що кущ слід обробити за один прийом. Якщо навіть не на всі гілки потрапили краплі окропу, то повторне обприскування куща неприпустимо. Справа в тому, що окріп, обпалюючи і вбиваючи хвороботворні гриби на поверхні гілок, пагонів, нирок, швидко остигає, віддаючи своє тепло. А при повторній обробці окропом кущ буде вже зігрітий, і гаряча вода високої температури легко проникне всередину нирок, обпече їх, і вони загинуть.

Важливо, що в момент обприскування бруньки на кущах не повинні почати набухати і бути розкритими. Для зручності проведення цієї процедури і посилення ефекту від обробки перед обприскуванням кущ треба зв’язати шпагатом так, щоб він в поперечнику мав діаметр 60-80 см.

Весняне обприскування кущів і протока ґрунту під ними окропом убиває також хвороботворні і інші хвороби, а також згубно діє на відкладені на поверхні гілок яйця шкідників.

На цих фото представлені шкідники і хвороби червоної смородини, найбільш небезпечні для чагарників:

Обрізка червоної смородини

Рослини садять уздовж на відстані 1 м один від одного. До стовпчиків висотою 1,5 м натягують дріт в три ряди. Відразу після посадки саджанці обрізають, як і при звичайній формуванні, залишаючи на пеньках по 2 — 3 добре розвинені нирки.

До кінця вегетації залишають 3 — 4 або 5 найбільш сильних, або так званих нульових, пагонів. Пагони, рівномірно розподіливши по шпалері, прив’язують до першого ряду дроту. Все інше вирізують до рівня ґрунту.

На другий рік відбирають ще 2 — 3 нульових втечі, а решта з нового приросту видаляють, надто довгі пагони трохи вкорочують. У міру зростання основних пагонів їх підв’язують до наступного ряду дроту. Надалі старіючі пагони вирізають і замінюють новими.

У середній смузі в перші роки після посадки кущі червоної і чорної смородини для захисту від вимерзання на 10 — 12 см підгортають ґрунтом.

Кущі червоної, як і білої смородини, також формують з гілок різного віку. Наявність в її кущі старих і молодих гілок — це неодмінна умова стійкого і довгого плодоношення. Однак в цьому випадку можна не так жорстко підходити до вікового складу гілок, немає необхідності суворо дотримуватися ту ж послідовність в заміні старих гілок на нові пагони.

Кущі червоної смородини обрізають ранньою весною, або влітку після плодоношення, або восени після опадання листя. Літня обрізка хороша тим, що дає можливість зібрати урожай з запланованих на видалення гілок, а за час, що залишився виростити хорошу поросль для майбутнього врожаю. Літня обрізка червоної смородини покращує освітлення молодих основних пагонів — ростуть усередині куща, вони отримують вдосталь місця для інтенсивного росту, активізується фотосинтез залишилися пагонів. До того ж після обрізки кущ отримує більше поживних речовин із ґрунту. Однак ягідні чагарники зі слабким зростанням годі було обрізати влітку, оскільки це призводить до ослабленого зростання пагонів і посилення генеративного розвитку рослини.

Особливості росту і плодоношення у чорної і червоної смородини різні, тому обрізка червоної смородини має деякі особливості, поряд із загальними принципами обрізки чорної смородини.

Плодові гілочки червоної смородини розташовуються скупчено, найчастіше на кордоні різновікового приросту. Основна ж зона плодоношення у неї зосереджена на верхівках гілок, букетних гілочках і вкорочених річних приростах, тому не доцільно їх обрізати, щоб не знизити врожай. Довгота життя цих плодових утворень досягає 7-8-ми років, їх можна залишати в кущі на більш тривалий термін.

Скелетні гілки червоної смородини довговічніші (плодоносять не менше 6-7-ми років), ніж чорної, іноді добре ростуть і зберігають здатність до плодоношення до 6-8-ми років. Зростання нульових пагонів червоної смородини більш стримане. При цьому нульові гілки червоної смородини довго залишаються продуктивними, їх можна не вирізати до 10-річного віку. Нульові пагони червоної смородини вкорочують у погано розгалужених сортів, або ж коли не визріли верхівки пагонів і на них не сформувалися гарні нирки. Пагони вкорочують менше, ніж у чорної смородини, видаляючи лише кілька міжвузлів, але не більше ніж на чверть довжини.

У всьому іншому принцип обрізки червоної і чорної смородини схожий.

Гілки з ослабленим зростанням у віці 5-6-ти років на старіючих кущах, що дають слабкий приріст (менше 15 см), обрізають на сильне бічне розгалуження для посилення зростання і омолодження. Всі старі не плодоносні гілки старше 7-8-ми років, що втратили свою продуктивність, вирізують біля основи. Видаляють також хворі, затінюють і слабо плодоносять гілки, обрізаючи їх аж до рівня ґрунту, щоб кущ не загустив. Не слід допускати загущення куща, оскільки червона смородина не любить затінення, реагуючи на нього погіршенням росту і плодоношення. Багато сортів червоної смородини схильні давати безліч прикореневих пагонів, тому треба видаляти всі зайві малопродуктивні пагони. Досить залишити тільки 3-5 однорічних пагонів для заміщення. В такому випадку формування і обрізка куща допоможуть відрегулювати освітлення в межах рослини.

На залишених нульових гілках зрізають лише верхню невизрівшу частину. Для того, щоб стимулювати їх зростання, видаляють частину Волчків та вирізають найстаріші гілки, хоча вони поки досить продуктивні. Для збереження повноти врожаю на червоній смородині можна вкорочувати розгалуження першого і інших, більш високих порядків.

Основна кількість ягід у червоної смородини формується на бічних пагонах 2-3-річних основних гілок. Урожайність помітно падає, починаючи з 4-го року життя куща. Попередити зниження врожаю можна, якщо щорічно після збору ягід повністю вирізати 2-3 старі скелетні гілки до рівня ґрунту так, щоб не залишилося пенька. Шляхом проріджують обрізки звільняють місце для росту довгих молодих прикореневих пагонів і забезпечують найкращим освітленням ягоди, які з’являться в наступному році. З молодих гілок вибирають 2-3 найсильніші і добре розташовані в просторі, які замінять віддалені скелетні гілки. Всі інші молоді прикореневі пагони, тонкі і низькорослі, які так часто загущають кущ, слід безжально вирізати, але найкраще висмикнути.

Після видалення старих скелетних гілок підрізають бічні відгалуження, на яких були ягоди. Потім приступають до роботи з бічними пагонами молодих гілок, спочатку видаливши всі відгалуження на рівні 30-40 см.

Правильно сформований кущ червоної смородини повинен мати 8-12 основних пагонів не старше 4-х років. Всі бічні відгалуження, які дали ягоди в поточному році, відразу ж після збору врожаю вкорочують на 1 см до сучка, пізніше тут виросте новий плодоносний пагін. Цю маніпуляцію можна виконати і наступної весни. Але не слід чіпати молоді бічні відгалуження — вони дадуть урожай наступного року.

Якщо відстань між молодими бічними відгалуженнями не перевищує 10 см, то кожен другий трохи підрізають. Якщо у смородини залишити всі відростаючі пагони, то за літо середина куща загустіла до такої міри, що нижнім листям не вистачає світла. Вони опадають завчасно, а кінці нижніх гілок всихають.

Краще залишити у куща менше число плодоносних пагонів. Тоді будуть інтенсивніше рости нові пагони з ґрунту, які потрібні для омолодження крони.

Відео: Правила обрізки червоної смородини

Отже, в даній статті Ви дізнались про користь червоної смородини, де її краще саджати, про різні види червоної смородини, а також про шкідників і хвороби цієї рослини. Сподіваємось, що дана стаття на нашому сайті була корисною для вашої ділянки. Радимо переглянути наші незмінні рубрики садівництво та хвороби і шкідники саду та городу, де ви знайдете багато цікавої інформації. Успіхів і гарного врожаю, шановні читачі.